про політичну лінію

ПОЛІТОЛОГІЯ, політична наука - у сучасному розумінні терміном "П." (політична наука) позначають цілу сукупність різних галузей дослідження та різних теорій, спрямованих на пізнання політики. Розгалуженість на розділи та науки є причиною того, що часто говорять не про одну політичну науку, а про політичні науки. До найважливіших політичних наук належать: політична історія, політична соціологія, політична психологія, політична економія (економіка), політична географія, політична демографія, політична антропологія та компаративні політичні дослідження О. крім того, до основних розділів П. сьогодні відносять особливі ділянки дослідження: політичні установи, політичну поведінку, державне адміністрування, міжнародні відносини. Назвою "П." сьогодні об'єднують різноманітні політичні дослідження, які відрізняються не тільки предметно, а й теоретично та методологічно. Термін "політична наука" був уведений у слововжиток, аби протиставити позитивну науку про політику політичній філософії. До політичної науки у період її становлення ставили такі самі вимоги, як і до природничих наук: її узагальнення повинні ґрунтуватися на фактах (бути індуктивними); П. повинна бути здатною здійснювати передбачення, які можна підтверджувати (спростовувати) з допомогою фактів; П. повинна бути ціннісно-нейтральною ("об'єктивною", "позаідеологічною"). У 50 - 60-ті рр. XX ст. методологічною основою політичної науки став біхевіоризм. Хоча біхевіоризм виник у 20-ті рр. XX ст. у США як напрям емпіричної психології (Вотсон, Скінер), але у 50 - 60-ті рр. методи біхевіоризму були застосовані у П.; у такий спосіб прагнули подолати переважання психологічних, моральних та формально-правових підходів. Біхевіоризм відіграв корисну роль у підвищенні уваги до поведінки, зокрема до поведінки груп, у різних ситуаціях, підвищив роль емпіричних методів у П. - в тім числі застосування кількісних, математичних методів. Але позитивістська обмеженість біхевіоризму призвела у П. до втрати її методологічної цілісності та до появи цілої серії різних методологій та теорій - теорії груп, системного та структурно-функціонального аналізу, теорії прийняття рішень, теорії раціонального вибору, теорії ігор, економетрики тощо. Безсумнівно, сьогодні існують безперечні підстави вважати, що П. існує, принаймні, як певна дисципліна. Мається на увазі певний інтелектуальний рух, кооперація людей, які називають себе політичними науковцями; ця кооперація ґрунтується на визнанні певних критеріїв професійності та етичних норм, прийнятих у науковій діяльності. Ці норми знаходять своє реальне втілення у наявності певного простору спілкування, в існуванні комунікативної спільноти: існує велика кількість періодичних видань, проводяться круглі столи, конференції, конгреси, в тім числі на міжнародному рівні. Важливу роль у координації цього руху та в його самоусвідомленні відіграє Міжнародна асоціація політичних науковців (IPSA - International Political Science Association). П. є предметом викладання, і в цьому розумінні вона теж є дисципліною. Потреби викладання підштовхують науковців до визначення хоча б у загальних рисах її структури та змісту. Одначе існування П. як дисципліни ще не означає, що вона є чимось цілісним у методологічному та теоретичному відношенні З. аперечення ідеї єдності методу (методологічної єдності суспільних наук) стало важливою додатковою обставиною, яка привела до змін у розумінні того, що слід вважати теорією в суспільних науках З. окрема, визнання того, що у суспільних науках не можна нехтувати інтенціональністю (тобто інтересами, уявленнями, ціннісними орієнтаціями, які мотивують будь-який вчинок), спричинилося до підвищення ролі герменевтичних методів у суспільних науках. Серед тих позицій, які визнають можливість політичної науки як такої, можна виокремити принаймні три найважливіші. Першу обстоюють ті науковці, які намагаються забезпечити методологічну єдність політичної науки, пропонуючи певний варіант теорії, що, з їхнього погляду, здатна виконувати роль об'єднувальної парадигми для П. Одначе домінування тих чи тих парадигм переважно означене часовими та географічними межами. Визнання цього безперечного факту привело до утвердження позиції плюралізму, коли вислів "політичні науки" вважають висловомпарасолькою, який позначає тільки деяку сукупність різних методів та теорій. Таку позицію, зокрема, можуть розвивати в руслі філософії деконструктивізму К. райній формі плюралізму методологій та теорій протистоїть поміркованіша та більш виправдана позиція. Її суть полягає в погляді на різні методології та теорії як на взаємодоповнювальні (її також визначають як "синергетичну" різних методологій та теорій).

АНАЛІЗ ПОЛІТИКИ - термін, який позначає взаємопов'язані різновиди діяльності: 1) теоретичний аналіз політики, мета якого полягає у тому, щоб шляхом аналізу пояснити наявну політичну ситуацію; 2) особливу професію (рід занять), пов'язану зі здійсненням експертизи при прийнятті політичних рішень переважно на рівні державних органів влади. У першому розумінні А. п. є складовою частиною будь-якого розділу політичної науки, у другому - сукупністю порад щодо державних рішень, яка ґрунтується на певних суспільних цінностях О. сновними замовниками і споживачами політичного аналізу є державні установи. Оскільки будь-яке політичне рішення має своє змістове наповнення, воно може стосуватися як загальних аспектів внутрішньої чи зовнішньої державної політики, так і окремих ділянок суспільного життя (права, економіки, фінансів, культури та ін.). Здійснюючи аналіз з метою встановити міру обґрунтованості якогось політичного рішення, експерт мусить передбачати не тільки деякий результат в окремо взятій галузі, а й побічні соціальні та політичні наслідки. При цьому досягнення бажаного результату має бути зіставлене з можливими збитками - коштами, необхідними для впровадження рішення, чи ймовірними негативними наслідками. Кожен аналітик (експерт) мусить так чи інакше спиратися на якусь теорію, яка дозволяє йому передбачати поведінку різних категорій людей та суспільних груп у тих чи тих суспільних ситуаціях. Це можуть бути як деякі конкретні теорії (правові, економічні, фінансові та ін.), так і суто політичні (напр., теорія раціонального вибору, теорія ігор, системний підхід тощо). Другою важливою характеристикою будь-якого експерта є його ціннісні орієнтації, що визначають, який стан суспільства експерт вважає бажаним О. скільки бажаний результат, як правило, визначає замовник експертизи, то питання про те, як експерт діє у випадку конфлікту ціннісних орієнтацій, значною мірою залежить від принципів його моральної свідомості та професійної етики. У багатьох ситуаціях раціональне обґрунтування рішень здатне забезпечувати успішність дій - і чим більшою мірою люди очікують від державних діячів саме раціонально обґрунтованої поведінки, тим вірогідніше раціонально обґрунтовані рішення мають перспективу стати успішними.

1. n

1) (the s.) м'якоть, м'якуш

2) м'якість

3) розм. дурень; придурок; простак; тютя

4) ліберал

2. adj

1) м'який

2) ніжний

3) тонкий, легкий, ніжний; тихий; неясний; ледь відчутний

4) ласкавий, чутливий, лагідний, ніжний

5) розм. закоханий (про погляд)

6) теплий, м'який

7) розм. вологий, сирий

8) тихий, спокійний

9) добрий, лагідний, сумирний, чутливий, чулий, вразливий

10) поступливий, піддатливий; покірний, слухняний

11) слабохарактерний

12) поблажливий; терплячий, терпимий; м'який

13) кволий; слабкий; слабкого здоров'я; млявий

14) прісний

15) пластичний

16) слабопроникаючий (про рентгенівське проміння)

17) борошнистий (про зерно)

18) фон. палаталізований, пом'якшений

19) фот. неконтрастний

20) розм. недоумкуватий; придуркуватий; простацький

21) розм. неважкий, легкий

22) розм. безалкогольний (про напій)

23) вишуканий, витончений

24) приємний (на смак, запах)

25) розмірений, повільний; спокійний

26) помірний, невеликий (про вогонь, спеку)

27) похилий

28) неяскравий (про колір тощо)

29) тех. ковкий; гнучкий

3. adv

м'яко; ніжно; тихо

4. int

тихіше!, тихенько!

* * *

1) ( the soft) м'якоть

2) м'якість

3) дурень, простак, роззява

4) = soft-shell 1;

1) м'який

2) ніжний

3) ніжний, тонкий, легкий; ледве вловимий; тихий, неясний

4) лагідний ніжний

5) закоханий

6) м'який, теплий

7) тихий, спокійний

8) добрий, лагідний; чутливий, вразливий

9) поступливий, податливий; покірний, слухняний; слабохарактерний

10) поблажливий, терпимий; м'який

11) слабкий, в'ялий, млявий ( про м'язи)

12) м'який ( про воду)

13) простуватий; недоумкуватий

14) неважкий, легкий

15) бездіяльний, гулящий, ледачий

16) безалкогольний ( про напої)

17) пологий, положистий

18) слабкий ( про ґрунт)

19) пластичний

20) слабопроникний ( про випромінювання)

21) борошнистий ( про зерно)

22) фон. палаталізований, пом'якшений

23) фoтo неконтрастний

24) мeд. який не створює звикання ( про наркотики)

25) eк. млявий ( про кон'юнктуру); нестабільний ( про ціни)

26) м'який ( про політичну лінію); примирливий

27) не забруднюючий ( навколишнє середовище); нешкідливий; cпeц. який піддається біологічному розкладу ( про детергент)

28) вiйcьк. уразливий, слабкий; невкритий, незахищений

29) програмований, програмно-керований; непостійний

1) ( the soft) м'якоть

2) м'якість

3) дурень, простак, роззява

4) = soft-shell 1;

1) м'який

2) ніжний

3) ніжний, тонкий, легкий; ледве вловимий; тихий, неясний

4) лагідний ніжний

5) закоханий

6) м'який, теплий

7) тихий, спокійний

8) добрий, лагідний; чутливий, вразливий

9) поступливий, податливий; покірний, слухняний; слабохарактерний

10) поблажливий, терпимий; м'який

11) слабкий, в'ялий, млявий ( про м'язи)

12) м'який ( про воду)

13) простуватий; недоумкуватий

14) неважкий, легкий

15) бездіяльний, гулящий, ледачий

16) безалкогольний ( про напої)

17) пологий, положистий

18) слабкий ( про ґрунт)

19) пластичний

20) слабопроникний ( про випромінювання)

21) борошнистий ( про зерно)

22) фон. палаталізований, пом'якшений

23) фoтo неконтрастний

24) мeд. який не створює звикання ( про наркотики)

25) eк. млявий ( про кон'юнктуру); нестабільний ( про ціни)

26) м'який ( про політичну лінію); примирливий

27) не забруднюючий ( навколишнє середовище); нешкідливий; cпeц. який піддається біологічному розкладу ( про детергент)

28) вiйcьк. уразливий, слабкий; невкритий, незахищений

29) програмований, програмно-керований; непостійний

Култаєва, Марія Дмитрівна (1947, Харків) - укр. філософ. Закінчила ф-т романо-германської філології ХДУ (1970). Докт. філософських наук (1991). Проф. (1993). Зав. кафедрою філософії у Харківському педагогічному ун-ті. Працювала на посадах проф. у Магдебурзькій вищій педагогічній школі (Німеччина) та Гданському ун-ті (Польща). Коло наукових інтересів: сучасна західна філософія, філософія освіти і виховання, філософія політики. Автор понад 80 наукових праць, займається перекладацькою та літературно-філософською діяльністю.

[br]

Осн. тв.: "Філософсько-педагогічні тенденції в сучасному ідеалізмі" (1988); "Інтерпретації проблем молоді: Західні концепції і варіанти", у співавт. (1989); "Про політичну антропологію посткомуністичного світу" (2000).

Ленін, Володимир Ілліч (справжнє прізв. Ульянов) (1870, Симбірськ, нині Ульяновськ - 1924) - рос. марксист, один із теоретиків і практиків ідеології більшовизму. Навчався в Казанському та Петербурзькому ун-тах. У 1893 р. став співзасновником Петербурзької "Спілки боротьби за визволення робітничого класу" (1895). Від цього часу розпочинається його професійна революційна діяльність, що ідеологічно базувалася на радикальній версії марксизму (більшовизм) і стала, зрештою, одним із вирішальних чинників жовтневого перевороту в Росії у 1917 р. У своїх засадничих філософських підходах Л. стояв на позиції діалектичного матеріалізму. Він поєднував певну концепцію метафізики (онтології), яку позначав терміном "матеріалізм", та діалектичний метод. Л. розумів матеріалізм в його, як на той час, дуже наївній формі, ґрунтуючись на понятті "відображення" (нехтуючи критикою наївного реалізму в попередній філософії, зокрема Кантом). Л. вважав, що поняття матерії нічого іншого, крім "об'єктивної реальності", даної нам у відчутті, не позначає. Такого ж наївного реалізму дотримувався в розумінні діалектичного методу, логіки і теорії пізнання, оскільки виходив з передумови, що основою діалектичного методу є "об'єктивна логіка" (логіка самої реальності). Наївність, спрощеність загальних філософських підходів зумовили нерозуміння і неприйняття Л. зростаючої ролі концептуалізму в новітній науці, ускладнення її понятійного апарату (про що свідчить передусім книга "Матеріалізм та емпіріокритицизм"). Це значною мірою наперед визначило драматичний конфлікт між "марксистсько-ленінською філософією" та новими напрямами в науці XX ст. Діалектичний матеріалізм задовольняв Л. можливістю поєднати догматизм з релятивізмом, що було корисним під кутом зору політичної практики. В своїй суспільно-політичній філософії Л. був прихильником історичного матеріалізму (економічного редукціонізму); дотримувався погляду, що економічний базис (субструктура) визначає політичну сферу та ідеологію (надструктура). Але при цьому він (як і Маркс) прагнув поєднати віру в історичну необхідність (закономірність) з активізмом (люди є творцями своєї історії) З. агалом його суспільно-політична філософія була підпорядкована політичній практиці - установленню "диктатури пролетаріату", тобто диктатури більшовицької партії, яку Л. апріорно вважав виразником інтересів пролетаріату. Саме з цією метою Л. почасти видозмінив суспільно-політичну філософію Маркса, а почасти доповнив її тезами про перемогу соціалізму у відносно відсталій і початково одній країні (Росії), про партію як авангард робітничого класу та принципом демократичного централізму в побудові партії (витлумаченого ним в бюрократично-централістському сенсі). Зрештою Л. обґрунтував політичну ідеологію більшовизму (рос. комунізму), який став зразком та основою поширення комунізму і поза межами Росії. Це була політична доктрина, що виправдовувала ліквідацію демократії та утвердження диктатури партійної бюрократії - "нового класу" (за висловом Джиласа). Тема "Ленін і Україна" стосується передусім розуміння Л. нації та міжнаціональних взаємин і оцінки керованої ним практичної політики в міжнаціональних взаєминах. І в цій ділянці, яків інших, Л. використовував діалектичну софістичну риторику, змінюючи при потребі гасла, але послідовно домагаючись збереження рос. імперії в оновленій формі.

[br]

Осн. тв.: "Матеріалізм і емпіріокритицизм" (1909); "Три джерела і три складові частини марксизму" (1913); "Філософські зошити" (1914 - 1916); "Імперіалізм як вища стадія капіталізму" (1916); "Держава і революція" (1917).

Аристотель Стагірит (384, Стагір - 322) - давньогрецьк. філософ, засновник перипатетичної школи (Лікей). В 367 - 347 рр. - в Академії Платона, спершу як слухач, пізніше - як викладач. Вихователь Александра Македонського. Першим з мислителів Античності здійснив спробу дати наукове обґрунтування філософії та філософське обґрунтування наук. Філософію А.С. поділяв на теоретичну, або умоглядну, мета якої - знання задля знання; практичну - знання для діяльності; пойєтичну, творчу - знання заради творчості. Теоретична поділяється на фізичну, математичну і першу ("теологічну") філософію. Фізична філософія, за А.С., вивчає те, що існує "окремо" і рухається; математична - те, що не існує "окремо" (тобто абстракції) і нерухоме; перша, або власне філософія ("Софія"), - те, що існує "окремо" й нерухоме. До практичної філософії А.С. зараховував етику і політику, а до пойєтичної - риторику та поетику. При цьому теоретична філософія за своїм значенням цінніша порівняно з практичною й пойєтичною, а софійна - й щодо інших галузей теоретичної філософії. Першу філософію А.С., яка отримала пізніше назву "Метафізика", можна поділити на загальну метафізику, яка вивчає суще як таке і його атрибути самі по собі, та часткову метафізику ("теологічна філософія"), предмет якої - "нерухомий вічний перший двигун". Основу онтології А.С. складають: категоріальний аналіз сущого; каузальний - субстанції; модальний - співвідношення можливості й реальності. На відміну від категоріального, каузальний аналіз спрямований у А.С. вже не на суще загалом, а лише на субстанційне суще, на з'ясування першооснов чи "причин субстанції", в якості яких постають: 1) матеріальна причинаматерія; 2) формальна причина - морфе, форма, ейдос, або щосьність, сутність; 3) джерело руху, створююча першооснова; 4) мета, "те, заради чого". Базовою в А.С. є кореляція матерії й форми, матеріальної та формальної причин, при провідній ролі останньої; рушійна ж і цільова причини можуть і збігатися (особливо в живій природі) з формальною. А.С., всупереч Платону, вважав, що форма, ейдос існує не як щось окреме щодо відповідної множини утворень, а в самій множині, як певний спільний предикат цих утворень, зафіксований у слові. Матерія постає тут як чиста можливість, потенція речі; форма - як реалізація такої можливості; рух - як процес переходу від потенції до дійсності, актуалізація матерії через її втілення в конкретних речах. Чільне місце в філософській системі А.С. посідає, за обсягом, "фізична філософія", розроблена в діапазоні від з'ясування першооснов природи і руху через космологію, теорію елементів до біологічних трактатів і праці, засновної для психології. Як і в Платона, етика й політика в системі А.С. утворюють цілісну "філософію про людське", предметом якої є практична діяльність і поведінка. Етика, за А.С., має справу з "правильною нормою" поведінки, зумовленою соціально і, на відміну від положень теоретичної науки, недедукованою й не всезагальною. Він визначає вище людське благо як щастя (евдемонію), але не всяке, а тільки доброчинне, добре. Евдемонічний пік щастя досягається за дотримання споглядального життя, тобто в заняттях філософією. Вчення А.С. про політичне мистецтво (політіке техне) охоплює сферу економічних, соціальних і правових установ та етику - в розширеному її тлумаченні. Поліс А.С. розглядає як природне утворення, людину відповідно - як "тварину політичну" Р. оль держави А.С. вбачав передусім у вихованні гідних громадян, духовний світ і практичну життєдіяльність яких визначала б доброчинність (арете). Аналізуючи форми державної влади, він виокремлює три позитивні форми правління (монархію, аристократію та політію), які можуть трансформуватися у три відповідні їм негативні форми - тиранію, олігархію та крайню демократію. Вчення А.С. є одним з етапів не лише античної, а й світової філософії. Його ідеї донині зберігають життєздатність, впливаючи не лише на філософський лексикон, а й на стилістику наукового мислення.

[br]

Осн. тв.: "Фізика"; "Про виникнення і знищення"; "Про небо"; "Про виникнення тварин"; "Про частини тварин"; "Про душу".

1. користь, вигода

2. гроші на проїзд (для відрядження тощо)

- political mileage політична вигода, політичний досвід

- to extract political mileage from smth. отримати політичну вигоду від чогось

- to get political mileage from smth. отримати політичну вигоду від чогось

- to receive mileage отримувати проїздні/ гроші на проїзд

Донцов, Дмитро Іванович (1883, поблизу Мелітополя - 1973) - укр. філософ, літератор, політик та історіограф, фундатор інтегрального націоналізму Ф. ах правника здобув у Петербурзькому ун-ті (1907). Студентом розпочав інтенсивну політичну діяльність, 1905 р. вступив до Української соціал-демократичної робітничої партії. Після арешту (1908) емігрував до Австро-Угорщини, де студіював право у Віденському ун-ті. У 1913 р. пориває з соціалістичними ідеями, відмежувавшись на 2-му конгресі студентів від УСДРП і засуджуючи все ще впливові в Галичині московофільські ідеї; закликав до відокремлення від Росії. Од 1914 р. жив у Відні та Берліні, од 1916 р. - у Швейцарії; активно включився в роботу Союзу визволення України, який невдовзі очолив. На початку 1918 р. повернувся до Києва, де працював у гетьманських урядових структурах, створив (разом з Міхновським) Партію хліборобів-демократів. Од 1919 р. - знову в Швейцарії, на чолі Українського Пресового Бюро. Од кінця 1939 р. знову емігрує (Бухарест, Прага, Німеччина, Париж, США, Канада), од 1947 р. до самої смерті жив у Монреалі, де певний час (1948 - 1953) викладав укр. літературу в ун-ті. Суперечливість світоглядної еволюції (від соціал-демократизму до категоричного заперечення соціалістичної ідеї, від атеїзму до агресивної церковності), крайній політичний радикалізм, акцентована безкомпромісність позиції і пристрасність стилю роблять постать Д. контроверсійною та неоднозначною, "рівночасно звеличуваною і засуджуваною" (Янів). Політична позиція Д., що давала підстави кваліфікувати його як "апостола укр. сепаратизму", од 1913 р. залишалася незмінною О. бґрунтовуючи інтегральний націоналізм, Д. звертається до популярних у Європі поч. XX ст. ідей волюнтаризму (Шопенгауера, Гартмана, Ніцше, Сореля та ін.). Речник "агресивного націоналізму" обґрунтовував примат волі до влади ("функція влади - найвища функція нації") та пріоритет ідеї власновладності. Займаючи беззастережно ірраціоналістичні позиції, говорячи про принципові обмеження просвітницького варіанта інтелектуалізму, Д. приймав "інтелект, міцно сполучений з народним інстинктом і сумлінняям", вбачав у їх синтезі узгодженість Логосу й Еросу. Така узгодженість є для Д. запорукою плідності зусиль нації. Гармонійне сполучення національної ідеї та національного Еросу забезпечить подолання "роздвоєння душі" та ослаблення волі, на які передусім, на думку Д., хибує укр. спільнота. До опонентного кола Д. належали насамперед "драгоманівщина", яку він визначав як "раціоналізм у культурі, федералізм у державі і демократизм у громаді" і котрій протиставляв "органічність і віру в культурі, власновладність у державі, провідництво, ієрархію в громаді"; а також соціалізм Маркса - Леніна, "пересякнутий отрутою московофільства", противагою якого в Д. є ідея політичної нації. Ідеалом і метою останньої був політичний державницький сепаратизм, повний розрив з Росією, під оглядом соціальним - негація соціалізму. В інтуїтивістськи-волюнтаристському світосприйнятті місце епістемологічної істини посідає аксіологічна правда, котрій належить бути тільки "своєю". Не приймаючи універсалізм у драгоманівській і будь-якій іншій версії, Д. усе ж постулював синтез націоналізму та універсалізму (зрозуміло, на основі першого), як і синтез інстинкту й розуму, традицій і нового, народу й еліти ("провідної меншості") тощо. Ієрархічне бачення суспільства і окремої спільноти аж до засад авторитаризму та елітаризму, націонал-радикалізм у політиці, волюнтаризм у філософії політики, культурософії та етиці й пов'язаний з ними ідеал надлюдини - визначальні моменти світогляду Д.

[br]

Осн. тв.: "Історія розвитку української державної ідеї" (1917); "Енгельс, Маркс і Лассаль про неісторичні нації" (1918); "Українська державна думка і Європа" (1919); "Підстави нашої політики" (1921); "Націоналізм" (1966); "Наша доба і література" (1937); "Дух нашої давнини" (1944); "Правда прадідів великих" (1952); "Туга за героїчним" (1953); "Від містики до політики" (1957); "Дві літератури нашої доби" (1958); "Незримі скрижалі Кобзаря" (1961); "Росія чи Європа" (1955).

Берк, Едмунд (1729, Дублін - 1797) - англ. філософ, політичний теоретик, державний діяч. Освіту отримав у Дубліні (Трініті коледж). Обирався до палати громад (1766), член партії вігів упродовж чверті сторіччя. У тлумаченні багатьох філософських питань (зокрема, про природу людини, властивості її розуму, їх вияв у цілеспрямованих творчих зусиллях) був послідовником Г'юма Р. озрізняючи поняття "прекрасне" і "величне", звертався до психологічної аргументації. Його книга, присвячена цій проблемі, була перекладена на нім. мову Лессингом і справила вплив на формування ідей романтизму. Вагомий внесок Б. у політичну філософію полягає у фундаментальній розробці принципу консерватизму. Одним із її аспектів була критика абстрактних ідей Просвітництва та їх впровадження у суспільно-політичне життя під час революцій. "Самодостатність метафізичної абстракції" вважав принципом, який спрощує і спотворює будь-який теоретичний предмет та практичну справу. На цій підставі різко критикував Французьку революцію (1776 - 1789) та схвалював Американську революційну війну за незалежність (1775 - 1783), яка не відкидала традиційних прав і свобод. У царині етики й моралі дотримувався християнського світогляду, послідовно захищав оперті на традицію цінності добра, благородства, справедливості, правди.

[br]

Осн. тв.: "Про величне і прекрасне" (1757); "Роздуми про революцію у Франції" (1790).

1. n

1) поріз, різана рана

2) розріз; розтин; різання

3) канал; кювет

4) сильний удар (мечем тощо)

5) відрізаний шматок, вирізка; зріз

6) відріз (тканини)

7) контур, обрис; профіль

8) крій (одягу)

9) стрижка, фасон (тж hair-cut)

10) скорочення, зниження; зменшення (цін тощо)

11) шлях навпростець; найкоротший шлях

12) образа, вихватка, глузування

13) розм. припинення знайомства

14) пропуск (занять тощо)

15) гравюра на дереві

16) кін. монтажний кадр

17) прогін моста

18) зал. відчеп

19) ел. вимикання навантаження

20) жереб

2. adj

1) розрізаний; зрізаний; порізаний

2) покроєний

3) шліфований, гранований

4) знижений, зменшений

5) кастрований

6) розм. напідпитку

v (past і p.p. cut)

1) різати, розрізувати; відрізувати

2) порізати (ся), заподіяти різану рану

3) зрізувати (квіти)

4) стригти; підстригати

5) скорочувати; знижувати; зменшувати (ціни тощо)

6) скорочувати шлях, ходити навпростець

7) вирізувати; висікати, тесати (камінь)

8) кроїти

9) ударити; завдати сильного болю

10) ображати; ранити

11) перетинати, перехрещувати (про шляхи тощо)

12) перегризати, прогризати

13) розм. тікати; дременути

14) припиняти, переставати

15) прорізуватися (про зуби)

16) амер. припиняти подавати політичну підтримку; голосувати проти; викреслювати кандидатуру

17) розм. не помічати, не впізнавати; ігнорувати

18) тех. знімати стружку

19) свердлити, бурити

20) тесати, стісувати

21) ел. вимикати

22) рад. переключати з однієї програми на іншу

23) косити, жати; збирати урожай

24) рубати (ліс)

25) шліфувати, гранувати

26) розм. розводити (спиртні напої)

27) спорт. зрізати (м'яч)

28) каструвати (тварину)

* * *

1) поріз; розріз; різана рана

2) різання; глибина різання

3) cпeц. розріз; пропил; виїмка; канал; кювет; насічка ( напилка)

4) сильний удар (мечем, батогом)

5) відрізаний шматок; вирізка; зріз

6) настриг ( вовни); відріз ( тканини); відрізок

7) обрис, абрис, контур; профіль

8) покрій ( плаття); стрижка, фасон стрижки ( волосся)

9) скорочення, зниження; зменшення

10) скорочення; вирізання частини тексту; купюра

11) шлях навпростець, найкоротший шлях ( часто short cut)

12) образа, випад; глузування, глум; удар

13) припинення знайомства, спілкування

14) пропуск (занять, зборів)

15) частка (заробітку, виграшу)

16) cпeц. грамзапис; сеанс грамзапису

17) гравюра на дереві ( дошка або відбиток)

18) кapт. зняття ( колоди)

19) кiнo монтажний кадр

20) прогін мосту

21) стружка ( верстатна)

22) xiм. погон, фракція

23) захоплювач c-г. ( знаряддя)

24) зaл. відчеплення ( вагона)

25) гipн. вирубка

26) eл. відключення навантаження

27) aвcтpaл., дiaл. відділена частина череди (корів, овець)

28) aвcтpaл., дiaл. тілесне покарання ( у школі)

29) cпopт. удар м'яча на праву сторону поля ( крикет); зрізування м'яча ( теніс)

1) розрізаний; зрізаний; порізаний

2) скроєний

3) шліфований; гранований

4) знижений, зменшений

5) кастрований

6) підпилий

7) cл. розведений; з домішками, нечистий ( часто про наркотики)

1) різати, розрізати; порізати, урізати; нанести різану рану; різатися

2) зрізати, відрізати; нарізати

3) стригти, підстригати

4) (тж. cut down) скорочувати, знижувати; зменшувати; скорочувати шлях, іти навпростець; скорочувати ( текст), урізувати; робити купюру

5) вирізати; кроїти (тж. cut out)

6) ударити; завдати гострого болю

7) засмутити, образити, скривдити; ранити

8) перетинати, перехрещувати

9) перегризати, прогризати

10) тікати (тж. to cut and run); різко змінити напрямок, побігти в інший бік

11) переставати, припиняти

12) aмep. позбавляти політичної підтримки; голосувати проти, викреслити ( чию-небудь) кандидатуру

13) не помічати, ігнорувати

14) кapт. знімати ( колоду)

15) робити антраша ( у танцях)

16) жив. виділятися, виступати занадто різко

17) дiaл. кінчати, закінчувати

18) тex. обробляти різальним інструментом, знімати стружку

19) пoлiгp. обрізати книжковий блок

20) свердлити, бурити

21) бyд. тесати, стісувати

22) eл. відключати, від'єднувати

23) paд. відстроюватися; перемикати з однієї програми на іншу

24) гipн. підрубувати, робити вруб

25) вeт. засікатися

1) косити ( траву); жати ( хліб); збирати ( врожай)

2) давати ( яку-небудь) кількість ( трави) ( при зрізанні); давати настриг ( вовни)

3) валити, рубати ( ліс)

4) прорубувати, прокладати ( дорогу); просуватися, пробиратися; розсікати, розрізати (воду, повітря)

5) шліфувати, гранувати ( камені); висікати ( з каменю); різьбити ( по дереву); вирізати ( з дерева)

6) різатися, прорізуватися ( про зуби)

7) розм розбавляти ( спиртні напої е ліки)

8) cпopт. зрізати ( м'яч)

9) cпeц. каструвати ( тварину)

10) cл. перемогти ( на конкурсі) 11 записувати або записуватися на плівку 12: to cut the record побити рекорд

1. n

1) жир; сало

2) повнота, гладкість; огрядність

3) краща частина (чогось)

4) театр. виграшна роль; виграшне місце ролі

5) амер., друк. вигідний друк

6) тех. мастило, мазь; тавот

2. adj

1) жирний, масний, сальний

2) товстий, гладкий

3) пухкий, дебелий

4) відгодований, угодований

5) родючий; тучний, ситий (про землю)

6) урожайний

7) багатий, розкішний

8) розм. вигідний; прибутковий

9) тупий, тупоумний

3. v

1) відгодовувати (на заріз)

2) жиріти, гладшати, товстішати

* * *

1) жир, сало

2) повнота, огрядність; ( іноді Fat) товстун ( часто як прізвисько); товстуха

3) icт.; aмep. краща частина ( чого-небудь)

4) cпeц. театр. виграшна роль; виграшне місце ролі; пoлiгp. вигідна робота; aмep.; пoлiгp. вигідний друк

5) тex. мастило, мазь, тавот

6) cл. гроші; aмep. політ. кошти на проведення кампанії

1) жирний, сальний; маслянистий; жировий

2) товстий, гладкий, огрядний; пухкий, товстий

3) відгодований, угодований

4) родючий, тучний ( про землю); урожайний

5) рясний; багатий; щедрий

6) вигідний, прибутковий

7) тупий, дурний

8) пoлiгp. жирний ( про шрифт)

9) cл. нікудишній; незначний

1) відгодовувати (на забій; fat up)

2) жиріти, товстішати, гладшати, набирати вагу

Ортега-і-гассет, Хосе (1883, Мадрид - 1955) - ісп. філософ. У 15-річному віці вступив до Мадридського ун-ту; потім продовжив освіту у Ляйпцигу, Берліні, Марбурзькому ун-ті (під керівництвом Когена). У 1911 - 1952 рр. - проф. метафізики у Мадридському центральному ун-ті. 1923 р. заснував ж. "Revista de Occidente", який справив великий вплив на ісп. культуру. 1948 р. заснував у Мадриді Ін-т гуманітарних наук. О. прирівнював філософію до інтелектуального героїзму, позаяк тільки для неї суттєвим елементом пізнавальної діяльності є припущення про непізнаваність свого предмета. Парадоксальне філософування, проте, неможливе без первинної очевидності, якою стає для мисленика його власне життя, пов'язане із цілим світом та з персональним ставленням до нього Н. а засадах радикального критицизму й перспективізму О. здійснює антропологічно зорієнтоване (співзвучне "філософії життя", феноменології, екзистенціалізму) переосмислення класичної раціоналістичної спадщини; результатом було створення концепції "раціовіталізму" ("життєвого розуму"). Взаємодію людини й суспільства О. розглядав крізь призму особистісної відповідальності. Найрадикальнішим О. вважав поділ людства на два типи: тих, хто до себе суворий і вимогливий, не уникає праці й обов'язку, і тих, хто схильний до самозакоханості й самопотурання, не прагне до самовдосконалення ("пливе за течією"). У праці "Бунт мас" О. протиставляє людей, спроможних на зусилля або шляхетство (вони керуються вимогами, а не правами, здатні на життя, що безугавно себе перевершує, пориваються від старих досягнень до нових обов'язків), та юрбу - множинність людей без певних чеснот, просту кількість, що перетворилася на соціальну ознаку безособового "загального типу". За О., "людина-маса" (на противагу людині-індивідуальності) - відмітна ознака новітнього часу, що становить істотну загрозу правовому, громадянському суспільству (це підтвердила практика тоталітаризму XX ст.). На цій підставі О. розмежовував демократію та лібералізм: перша відповідає на державно-правове питання: "Хто має здійснювати політичну владу?", а друга: "Якими мають бути межі політичної влади?"; відтак - можна бути великим лібералом і зовсім не демократом та навпаки ("Есе про Іспанію"). На засадах принципу індивідуальності О. витлумачує культуру (та кризу сучасної культури, котрій бракує спонтанності й життєвості). Наріжною проблемою для філософії є, за О., те, що, заміряючись збагнути універсум, вона не знає, чи є справді він універсумом, а чи мультиверсумом ("Що таке філософія"). "Раціовіталізм" О. націлений на осягнення якісного розмаїття виявів буття та світоглядний плюралізм.

[br]

Осн. тв.: "Легкодуха Іспанія" (1922); "Дегуманізація мистецтва" (1925); "Бунт мас" (1929); "Ідеї і переконання" (1940); "Два прологи" (1945); "Статті про Веласкесаі Гойю" (1950); "Що таке філософія" (1957).

Пуфендорф, Симюель (1632, Хемніц, Саксонія - 1694) - нім. юрист, філософ О. світу отримав у Ляйпцигу та Ієні; викладав філософію права та історію у Гайдельберзі й ун-ті м. Лунд (Швеція). Заслуги П. як історика були високо поціновані у Швеції, де йому було присвоєно звання Королівського історика Швеції. У 1688 р. він також здобув статус Історика та члена таємної ради Бранденбурга. Творчість П. дає підстави вважати його "батьком німецького Просвітництва" (за визначенням Едуарда Вінтера). Спираючись на твори Гроція і Гоббса, П. розробив власну теорію соціальної угоди. На відміну від Гоббса, який характеризував первісні природні стосунки між людьми як стан війни усіх проти всіх, П. вважав, що ці стосунки спираються хоч і на хисткий, але мир, який необхідно зміцнити й оперти на раціонально обґрунтовану угоду. Важливою ідеєю у творах П. було тлумачення держави як морального індивіда, чия воля складається із суми індивідуальних воль громадян. Ця ідея П. була до деякої міри передбаченням концепції "загальної волі", розробленої пізніше Руссо. Донедавна маловідомим аспектом творчості П. (дослідженим Нічик) була його зацікавленість історією України XVII ст. ("Вступ до європейської історії", "Історія Карла X Густава" та ін.). Увагу П. привернули історичні події, пов'язані з формуванням запорізького козацтва, його участю у повстанні укр. народу проти польськ. панування та у приєднанні України до Росії (останнє, на його думку, змінило співвідношення сил у Сх. Європі). П. також ретельно вивчив і проаналізував державно-політичну та військову діяльність Хмельницького в останні роки життя, його союзницькі стосунки з Карлом X у війні Швеції і Трансильванії проти Польщі у 1656 - 1657 рр. Твори П. зажили в Україні значної популярності. Вихованці КМА їх перекладали, активно до них зверталися (зокрема Прокопович у своїх державно-політичних трактатах), так само як і укр. історики та літописці (Величко, Граб'янка, Бужинський).

[br]

Осн. тв.: "Основи загального права" (1660); "Про природне право та нації" (1672); "Про обов'язки людини і громадянина за природним правом" (1673); "Про стосунки між церквою і державою" (1687).

1. n

1) гра; розвага; забава; манера гри

2) спорт. комбінація; боротьба, бій

3) азартна гра

4) жарт

5) п'єса, вистава, спектакль

6) володіння, уміння користуватися (зброєю тощо)

7) рух

8) свобода, воля, простір

9) дія, діяльність

10) хід (у грі)

11) тех. зазор; люфт; вільний хід

12) переливи (барв)

13) діал. страйк; припинення роботи

14) діал. канікули; вільний від занять час

15) плескіт

2. v

1) грати (ся), розважатися, пустувати; веселитися

2) грати в азартні ігри

3) жартувати

4) фліртувати

5) розм. розігрувати

6) брати участь у грі; грати в щось

7) робити хід (кидок)

8) відбивати м'яч; подавати м'яч

9) прикидатися, придурюватися

10) робити, діяти

11) грати на перегонах; бути гравцем

12) виконувати (твір), грати (на чомусь)

13) ставити п'єсу; демонструвати фільм

14) іти на екрані

15) пурхати, гасати; танцювати

16) бити (про струмінь)

17) спрямовувати

18) обстрілювати (on, upon)

19) приводити в дію, запускати

20) тех. мати люфт

21) діал. страйкувати

22) переливатися, мигтіти, грати

23) приймати в гру

24) підходити для гри

* * *

1) гра; забава; cпopт. манера, стиль гри, гра

2) азартна гра

3) жарт

4) п'єса, драма; вистава, спектакль

5) володіння, уміння поводитися (зі зброєю, інструментом)

6) рух

7) переливи, гра (нaпp., кольорів)

8) свобода, воля, простір (нaпp., почуттям)

9) дія, діяльність

10) тк.; sing хід, черга, подача ( у грі)

11) дiaл. страйк; канікули, вільний від занять час

12) залицяння; весільний танець ( у самців)

13) програвання (диску, платівки)

14) "преса", висвітлення в пресі

15) тex. зазор; гра, люфт, вільний хід; хитання (частини механізму, приладу)

16) aвт. бовтанка

1) грати, гратися, бавитися; зіграти жарт; розіграти; ( with) жартувати; дуріти; каламбурити, обігравати значення слова; поводитися легковажно; ( with) фліртувати; залицятися, заводити любовну інтрижку; aвcтpaл. розігрувати

2) грати ( у що-небудь), брати участь у грі

3) робити хід, кидок; ходити (картою, шашкою); cпopт. відбивати, подавати м'яч; використовувати у грі, виставляти, заявляти ( гравця); вводити у гру ( гравця)

4) прикидатися; чинити, діяти ( яким-небудь чином); нацьковувати один на одного; розглядати

5) підходити для гри

6) грати в азартні ігри; бути гравцем; грати на тоталізаторі або на перегонах ( to play horses); робити ставки, ставити; грати ( на біржі)

7) виконувати ( музичний твір); грати; виконувати, грати роль (тж. to play a; part); зніматися ( у фільмі); брати участь, грати ( у виставі)

8) грати ( на музичному інструменті); грати ( про музику або музичний інструмент); супроводжувати музикою

9) давати виставу; виконувати п'єсу

10) cл. гастролювати; refl, pass виконуватися; демонструвати ( фільм); іти (на екрані, у театрі); грати, працювати (про радіо, магнітофон)

11) грати ( чим-небудь); вертіти ( що-небудь у руках)

12) (on, upon) грати ( на чому-небудь), скористатися ( чим-небудь)

13) порхати, носитися, танцювати; переливатися, грати; миготіти; тремтіти, тріпотіти

14) бити ( про струмінь)

15) (on, upon, over) направляти; стріляти

16) приводити в дію, пускати ( play off)

17) тex. мати люфт; хитатися

18) дiaл. страйкувати; бути на канікулах

19) водити ( рибу)

20) cл. опікувати, захищати; співробітничати

21) cпeц. поміщати, розміщати (статтю, фотографію) на певному місці (у газеті, журналі)

I n

1. спірне питання; предмет обговорення; проблема

2. результат, кінець, підсумок

3. видача, видавання

- closed issue вичерпане питання

- collateral issue побічна проблема

- complex issue складне питання

- contentious issue спірне питання

- crucial issue вирішальне питання

- deadlocked issue питання, вирішення якого зайшло в глухий кут

- contentious issue спірне питання

- divisible issue спірне питання

- knotty issue складне питання

- much mooted issue питання, яке часто обговорюють

- overriding issue важливе питання

- pocketbook issue амер. життєво-важливе для виборця питання; пункт виборчої платформи; пов'язаний з податками, цінами тощо

- political issue політичне питання; політична проблема

- substantive issues істотні питання

- side issue побічна проблема

- thorny issue небезпечне/ делікатне питання

- vital issue життєво важливе/ насущне питання

- issue of common concern питання, що викликає взаємне занепокоєння/ зацікавлення

- issue of an undertaking результат якоїсь справи

- issue of a visa видача візи

- point at issue предмет обговорення

- to abide the issue очікувати результат

- to argue political issues вести політичні суперечки/ політичну дискусію

- to await the issue очікувати результат

- to bring an issue to a close

a) завершити обговорення питання

b) вирішити суперечку

- to bring smth. to a successful issue вдало завершити щось

- to broach an issue підняти розмову про щось; торкнутись питання

- to come to issue дійти висновку/ рішення

- to debate an issue обговорювати спірне питання

- to evade the issue уникнути обговорення питання, ухилитись від обговорення питання

- to face the issue зіткнутися з проблемою

- to force the issue наполягати на вирішенні

- to join issue сперечатися

- to put smth. to the issue поставити щось на обговорення

- to raise a new issue підняти ще одну проблему/ питання

- to tackle an issue владнати проблему/ питання

- to take issue не погоджуватись; сперечатись

II v

1. видавати (наказ)

2. випускати (бюлетень)

- to issue laisser-passers valid for a period of one year видати дозвіл на один рік

- to issue an official bulletin випустити офіційний бюлетень

- to issue a passport видати паспорт

- to issue a visa видати візу

Франко, Іван Якович (1856, с. Нагуєвичі Львівської обл. - 1916) - укр. письменник, філософ, громадський діяч С. еред філософських інтересів Ф. вирізняються історіософія, філософія культури і філософська антропологія, естетика, етика, соціальна філософія. Політичну діяльність починав як радикал-соціаліст, поділяв і пропагував соціально-економічне вчення марксизму, водночас заперечуючи революційне насильство ("диктатуру пролетаріату") і віддаючи перевагу еволюційним шляхам утвердження соціалістичного ладу. Філософські погляди Ф. зазнали політичного впливу парадигми європейського позитивізму. Проте завдяки універсальній ерудиції і на підставі великої кількості власних економічних, історичних, етнологічних, культурологічних, фольклористичних та літературознавчих досліджень Ф. виробляє нові підходи до розуміння історичного процесу як суперечливої єдності прогресу і регресу, наголошує на релятивності історичного знання, відкидає утопічну віру у можливість однозначного передбачення перебігу історичного руху. Визначальною рушійною силою історії Ф. вважав культуру, котра являє собою "людське обличчя" історії. Культуроцентризм історіософії Ф. тісно пов'язаний з його філософсько-антропологічними ідеями: вирішальним критерієм у визначенні рівня цивілізації є, за Ф., емансипація "людської одиниці", її тіла і духу, потреб, бажань і вірувань; саме вона є "ядром всіх інших емансипацій" В. ільний розвиток людської особистості як втілення загальнолюдських цінностей та ідеалів Ф. розглядав у нерозривному зв'язку з повноцінним життям і розвитком нації. Конечною умовою здобуття Україною державної незалежності і політичної самостійності в колі інших цивілізованих націй Ф. вважав розв'язання завдання - "витворити з величезної етнічної маси українського народу українську націю, суцільний культурний організм", здатний плідно засвоювати загальнолюдські культурні здобутки і, в свою чергу, збагачувати їх своїми досягненнями. На противагу популярній в укр. суспільній думці тезі про самодостатність народних низів, передусім селянства як суб'єкта історичного процесу в Україні (Драгоманов, Грушевський), Ф. всебічно обґрунтував ідею цілісності укр. нації як громадянського суспільства, де мають право на повноцінне існування всі стани і верстви, що відповідають певним функціям народного життя І. сторично зумовлена відсутність вищих, імущих і впливових верств в Україні відштовхнула, на думку Ф., укр. народ від цивілізації і на сотні років зрекла його на національне приниження та неволю. Соціально-філософська доктрина Ф. у зрілий період його діяльності дедалі більше набувала ліберально-демократичного спрямування, хоч і не була позбавлена певних парадоксів. Адже високо цінуючи ліберально-демократичні завоювання розвинених європейських держав, навіть віддаючи перевагу половинчатій демократії Австро-Угорської конституційної монархії перед самодержавним деспотизмом Росії, Ф. розумів нездійсненність будь-яких ліберально-демократичних соціальних програм на теренах роз'єднаної України, де панувала лише "демократія для багатих", а народні маси, цебто весь укр. народ, був приречений на культурну відсталість і моральну деградацію. Тому численні наукові праці і публіцистичні виступи Ф. гостро таврують соціальну несправедливість існуючого ладу, трагічними нотами відлунюють у його художніх творах. Оригінального екзистенційного сенсу філософські ідеї Ф. набули в його художніх творах (передусім у філософських поемах "Похорон" і "Мойсей"), де соціально-філософські проблеми осмислюються в морально-етичному і глибоко особистісному плані, невіддільному від естетичного переживання тих чи тих життєвих колізій. Саме у цій площині розв'язуються проблеми взаємин народного поводиря і маси, вирішальної ролі духовності у перетворенні розпорошеної юрби на "люд героїв" - народ самодіяльних особистостей, об'єднаних спільними ідеалами, спроможний мужньо долати трагічні перипетії своєї історичної долі Е. стетичні погляди Ф. еволюціонували від спрощеного розуміння соціальної заангажованості мистецтва та позитивістської редукції художнього процесу ("науковий реалізм" як художній метод) до обґрунтування ідейності художнього твору як естетичного виразу творчої індивідуальності автора. Спираючись на праці естетиків і психологів позитивістської орієнтації - Вундта, Фехнера, Дессуара, Тенатаін., Ф. вперше впровадив в укр. естетику детально розроблену ним концепцію двох взаємопов'язаних рівнів психічної діяльності людини - свідомого й позасвідомого ("верхня" і "нижня" свідомості). Розглядаючи значення "нижньої" свідомості (де накопичуються здобутки тисячолітньої культурної праці людського роду та індивідуального досвіду людини, які з часом тонуть "в глибокій криниці нашої душі", але, виринаючи до "верхньої" свідомості, кермують поведінкою людей) як загальнокультурний феномен, Ф. тим самим накреслив перспективні підходи до філософсько-культурологічних та філософсько-антропологічних досліджень. Проте головну увагу Ф. привернула роль позасвідомого шару психічної діяльності у мистецькій, переважно поетичній, творчості, адже поети є копачами "захованих скарбів" "нижньої" свідомості, що за допомогою раціонально виваженої майстерності митця стають надбанням широкого загалу. Характерною рисою естетики Ф. є розгляд художнього процесу в культурному контексті. Естетичні погляди Ф. мали міцне опертя в багатогранних дослідженнях в галузі історії світової і укр. літератури (давньої і новочасної), фольклористики, історії і теорії культури, а естетичні принципи були дороговказом інтенсивної літературнокритичної діяльності письменника, слугували теоретичною основою у головній для Ф. сфері творчості - красному письменстві.

[br]

Осн. тв.: "Мислі о еволюції в історії людськості" (1881 - 1882); "ЛесяУкраїнка" (1898); "Із секретів поетичної творчості" (1898 - 1899); "Похорон" (1899); "На склоні віку" (1900); "Поза межами можливого" (1900); "Принципи і безпринципність" (1903); "Що таке поступ?" (1903); "Мойсей" (1905); "Одвертай лист до галицької української молодежі" (1905); "Суспільно-політичні погляди М. Драгоманова" (1906).

I n

1. голосування, балотування

2. збірн. кількість поданих голосів; кількість тих, що голосували

3. право голосу

4. вотум; рішення, резолюція (прийняті шляхом голосування)

5. виборчий бюлетень

- affirmative vote голос "за"

- cemetery vote амер. голосування за покійника, ще не виключеного зі списку виборців; шахрайство

- cliffhanging vote голосування з мінімальною перевагою голосів

- concurring votes голоси, що співпадають

- cross-over vote голосування за законопроект, запропонований іншою партією

- dissenting (negative) vote голос "проти"

- equally decided vote поділ голосів порівну

- final vote кінцеве голосування

- floating vote виборці, що голосують то за одну, то за іншу політичну партію; виборці, на яких не можна твердо розраховувати

- free vote парл. "вільне голосування" (в парламенті), голосування з власних переконань, незалежно від партійної приналежності

- nationwide vote всенародне голосування, референдум

- no confidence vote вотум недовіри

- non-recorded vote голосування, яке не протоколюється/ не вноситься в протокол засідання

- open vote відкрите голосування

- popular vote

a) всенародне голосування, референдум

b) амер. голоси, подані на президентських виборах виборцями (на відміну від голосів, поданих членами колегії виборців)

c) голоси виборців (на відміну від голосів членів законодавчих зборів та інших представницьких закладів)

- protest vote амер. голос, поданий на виборах за кандидата, який не має шансів на обрання (на знак протесту проти іншого кандидата)

- recorded vote голосування, яке заноситься в протокол засідання

- rising vote амер. голосування вставанням

- roll-call vote поіменне голосування

- separate vote роздільне голосування

- secret vote таємне голосування

- unanimous vote одноголосне голосування

- inconclusive vote голосування, яке не дало результату; безрезультатне голосування

- votes cast кількість поданих голосів; подані голоси

- vote (given) ad referendum голосування на основі "ad referendum" (лат. "за умови звернення за схваленням/ затвердженням до вищестоячої інстанції)

- vote indicator показник результатів голосування

- vote article by article постатейне голосування

- vote of censure пропозиція про осуд/ критичну оцінку

- vote of confidence вотум довіри

- vote by correspondence голосування поштою; заочне голосування

- vote without debate голосування без обговорення/ без дебатів

- vote on a draft resolution голосування щодо проекту/ за проект резолюції

- vote on the motion as the whole голосування за пропозицію в цілому

- vote of non-confidence вотум недовіри

- vote in the normal way голосування в звичайному порядку

- vote by proxy голосування за дорученням

- vote by roll-call at the rostrum публічне голосування, голосування коло трибуни

- vote by secret ballot таємне голосування

- vote by (a) show of hands голосування підняттям рук

- vote by sitting and standing голосування вставанням

- vote of thanks висловити вдячність/ подяку

- vote by "yes" and "no" голосування відповідями "так" або "ні"

- division of votes поділ голосів

- equality of votes рівний поділ голосів

- explanation of votes виступ щодо мотивів голосування

- number of votes кількість голосів

- to ask for a vote article by article вимагати постатейного голосування

- to be deprived of the rights to vote бути позбавленим права голосу

- to be entitled to vote мати право голосу, володіти виборчими правами

- to cancel a vote анулювати голосування

- to carry all votes завоювати всі голоси, пройти одноголосно

- to carry a vote прийняти резолюцію/ пропозицію, яка ставилася на голосування

- to cast a dissenting vote не погодитися, висловити іншу думку/ незгоду

- to cast a vote проголосувати

- to change one's vote змінити своє голосування

- to confirm a vote підтвердити голосування

- to count the votes підраховувати кількість голосів; проводити підрахунок голосів

- to declare the vote closed оголосити про припинення голосування

- to declare smbd. unanimously elected less two votes оголосити про те, що за когось проголосували одноголосно, за винятком двох голосів/ людей

- to defer a vote відкласти/ відстрочити/ відтермінувати голосування

- to duck on the vote ухилитися від голосування

- to exercise the right to vote користуватися своїм правом голосу

- to explain one's vote виступити щодо мотивів голосування

- to gain all votes завоювати всі голоси, пройти одноголосно

- to give a casting vote подати вирішальний голос

- to give one's vote for /to smbd. проголосувати за когось, віддати свій голос за когось

- to go back upon a vote оспорювати чинність голосування

- to get out a vote амер. добитися явки виборців на вибори, привести виборців на виборчі дільниці

- to have the right to vote мати право голосу, володіти виборчими правами

- to interrupt a vote перервати голосування

- to move that a separate vote be taken запропонувати роздільне голосування

- to move a vote of thanks внести пропозицію висловити подяку (доповідачу, головуючому тощо)

- to participate in the discusssion without vote брати участь в обговоренні без права голосу

- to pass a vote прийняти резолюцію/ пропозицію, яка ставилася на голосування

- to postpone a vote відкласти/ відстрочити/ відтермінувати голосування

- to proceed to a vote приступати до голосування

- to put to a popular vote поставити на всенародне голосування, провести референдум

- to put to the vote ставити на голосування

- to put a question to the voteon the question поставити питання на голосування

- to put off a vote відкласти/ відстрочити/ відтермінувати голосування

- to record a vote занести голосування в протокол засідання

- to reject a vote відхилити проект резолюції/ пропозицію

- to take a vote провести голосування

- to take a vote on the question поставити питання на голосування

- to take part in a vote брати участь в голосуванні

- to tell the votes підраховувати кількість голосів; проводити підрахунок голосів

- to transfer one's votes to smbd. передати отримані голоси комусь

- to win votes завоювати голоси; зібрати більше голосів на виборах, ніж раніше

- without a dissenting vote одноголосно

- without vote без права голосу; без права брати участь в голосуванні

- electoral vote голоси, подані членами колегії виборців (на президентських виборах в США)

- one man one vote ніхто не повинен мати більше одного голосу

- the question goes to the vote питання ставиться на голосування

- the vote was light амер. відсоток явки на вибори був низьким, багато утрималися від голосування

- the vote was unanimous рішення було прийнято одноголосно; всі голосували "за"

- the votes went for adjourning the question більшістю голосів було вирішено відкласти дане питання

II v

1. голосувати (за vote for, проти vote against)

2. обирати

- (into) to vote in the affirmative голосувати "за"

- to vote aye голосувати "за"

- to vote one's approval голосувати "за"; висловити голосуванням своє схвалення

- to vote article by article голосувати окремо по статтях, проводити постатейне голосування

- to vote en bloc голосувати в цілому (не вдаючись у деталі)

- to vote nay голосувати "проти"

- to vote against a candidate голосувати проти кандидата

- to vote for a candidate голосувати за кандидата

- to vote without debate голосувати без обговорення

- to vote on a draft resolution голосувати по проекту резолюції

- to vote on the motion as a whole проголосувати за пропозицію в цілому

- to vote in the negative голосувати "проти"

- to vote in the normal way голосувати у звичному/ звичайному порядку

- to vote against a proposal голосувати проти пропозиції

- to vote for a proposal голосувати за пропозицію

- to vote by proxy голосувати за дорученням

- to vote by roll-call голосувати поіменно, проводити поіменне голосування

- to vote by secret ballot балотувати, вирішувати таємним голосуванням

- to vote by a show of hands голосувати підняттям рук

- to vote by sitting and standing голосувати вставанням

- to vote smbd. into a committee вибирати когось членом комітету

- to vote on the text as submitted проголосувати текст в поданому вигляді/ поданій редакції

- to vote unanimously проголосувати одноголосно

- to vote viva voce голосувати усно

- to vote by "yes" and "no" голосувати відповідями "так" або "ні"

- to vote down провалити, відхилити (при голосуванні)

- to vote smbd. down провалити когось на виборах, не обрати (кандидата)

- to vote in обрати, вибрати (голосуванням)

- to vote through провести шляхом голосування

- the bill was voted through закон було прийнято (при голосуванні)

- he was voted in його обрали, він був обраний

Вольтер, Франсуа Марі Аруе (1694, Париж - 1778) - франц. філософ, публіцист, драматург, історик. Одна з головних постатей Просвітництва. Член Французької академії (од 1764 р.). Через конфлікт із владою двічі був ув'язнений і тривалий час жив за межами Франції, зокрема в Англії (1726 - 1729). Зазнав значного впливу з боку англ. філософського емпіризму та лібералізму. У "Філософських листах" пропагував англ. філософію, науку і політичну систему. Найбільша його праця "Філософський словник" репрезентує погляди філософа на метафізику, релігію, політику та етику С. віт, за В., створений Богом, який є першопричиною універсуму, контрольованого законами. В. був радше деїстом, ніж атеїстом, хоча такі його праці, як "Бог і люди" (1769) та "Історія встановлення християнства" (1777), давали підстави для офіційних звинувачень в антиклерикалізмі та різкій позиції щодо релігії О. снову соціальної філософії В. становить концепція "просвіченого правління", спрямована на мирне перетворення суспільства засобами просвіти. Історію рухають ідеї, саме вони змінюють світ. Виступаючи проти тиранії в усіх її формах, В. сформулював головні політичні вимоги, що були спрямовані на впровадження свободи для всіх громадян і рівності перед законом, секуляризацію церковних земель, підпорядкування церкви державі. Хоч воля людини визначається законами універсуму та конкретними причинами, які впливають на її поведінку, вона спроможна здійснювати свободу вибору, спираючись при цьому на розум. У сатиричній повісті "Кандид" В. піддав критиці філософський оптимізм Ляйбніца, опертий на його концепцію "найкращого із світів", показавши, що світ сповнений зла. Причина цього в тому, що людина або винна від народження, і Бог її за це карає, або Бог байдужий до своїх творінь. В. вважав більш вірогідною другу причину панування зла.

[br]

Осн. тв.: "Філософські листи" (1734); "Нарис про звичаї та дух націй" (1756); "Кандид" (1759); "Філософський словник" (1764); "Філософія історії" (1766) та ін.

1) пліт; пором

2) плотар, поромник

3) розм. бродяга, бурлака; літун (хто часто змінює місце роботи)

4) амер. сезонний робітник

5) розм. хибний крок, помилка

6) бірж, цінний папір

7) амер., розм. підставна особа на виборах; виборець, що незаконно голосує кілька разів

* * *

1) див. float II + - er

2) пліт; пором; плотар; поромник

3) розм. волоцюга; "літун" ( про працівника); aмep. тимчасовий або сезонний робітник

4) cл. помилка, хибний крок

5) eк.; cпeц. цінний папір

6) aмep.; cл. виборець, ( незаконно) голосуючий декілька разів; підставна особа на виборах; виборець, який голосує то за одну, то за іншу політичну партію

7) aмep.; cл. висилка з міста в 24-48 годин (особл. волоцюг); рекомендація ( поліції) покинути місто

8) cл. галушка